Пандрак Сергій Богданович

ІСТОРІЯ ГЕРОЯ


Служив: доброволець з батальйону «Айдар». Капітан запасу Радянської Армії, служив в Яворові. Це його третя війна. Належить до організації «Українська народна самооборона». Власне, є одним із організаторів «УНС», яка була
створена 19 серпня 1991 року.

Його історія: Як один із організаторів та засновників «Української народної самооборони» воював в 1991 році в Придністров’ї, в 1992-1993 рр. в Грузії
під час грузинсько-абхазького конфлікту. «Ніколи не думав, що доведеться воювати в Україні. Прийшлось...»

На східний фронт вирушив в ніч з 29 на 30 липня.

Із своїм підрозділом «УНС» супроводжував машину з дороговартісними медикаментами, які зібрали волонтери Волині. Вантаж потрібно було
доставити в катакомби Луганського аеропорту. Везли з Рівненщини важкими шляхами в Сватове, далі в Сєвєродонецьк, далі в Щастя. Там долучилися до батальйону «Айдар», отримали зброю й вирушили до Луганська. В першому
бою протистояли елітному російського спецзагону «Гурза». Проти тренованих
й суперозброєних терористів наші добровольці воювали з напівпримітивною зброєю. «Та роки тренувань й Боже проведіння допомогли. Перший бій був успішний. Далі бої були різні. Коли крили «градами» та мінометами – втрати
були страшними». Наша «Зенітка» не завжди могла встигнути доїхати до поля бою. Та й ламалася дуже часто» - згадує Сергій Пандрак.

«12 серпня черговий бій тривав цілий день. В 19:00 агресори почали нову
атаку. Пролетів безпілотник. Снайперські постріли до нього не досягають. Наводчики почали атаку одразу, були точно супер-профі, бо я бачив різного
по різним війнам. «Гради» били з боку Росії. Міномети стріляли з боку Луганська. Атака була швидкою, що навіть відбігти чи сховатися було неможливо. Одна
міна влучила в ліве коліно. Вирвала повністю ногу. Я впав на спину з автоматом. Хлопець-танкіст, який стояв поруч загинув».

Його спогади: «Айдарівська швидка без дверей мчала мене до польового госпіталю. Фельдшер рятував мою кровотечу, колов протишокові уколи й
весь час повторював: «мчи, мчи». Примчали ми в польовий госпіталь, який організували вінничани й куди мій загін привіз дороговартісні медикаменти від волонтерів Волині. Ногу там й ампутували. Поки переправляли в госпіталь в Харкові – двічі ставав грузом 200. Чудом вижив» Другим днем народження Сергій Богданович вважає 14 серпня, на Маковія, коли повернувся до свідомості.

Його принцип життя: «Я не втратив ногу. Я її віддав по команді самого головного Головнокомандувача. Віддав для чогось. Сподіваюсь, для перемоги».

Його госпітальні враження: «Я завжди любив киян. Але зараз вони мене просто вразили. З ранку до вечора приходять й щось приносять. З маленька до велика. Несуть й несуть допомогу. Лікарі такі чутливі й уважні, ну як ангели».

Діагноз: Ампутована ліва нога. Ампутація висока. Мінно-вибухове поранення. Загалом пережив 4 операції.

Допомога коштами:
Номер рахунку ПриватБанку: 29244825509100
МФО: 305299
Код ЄДРПОУ: 14360570
В призначенні платежу слід вказати:
Кому - Пандрак Сергій Богданович, ідентифікаційний номер 2266913052
Для поповнення на картку: 5168 7420 1545 3271

Контакти: +38(098)856-60-09, +38(050)538-06-79

БІОГРАФІЯ


Народився 24 січня 1962 року в м. Чорткові Тернопільської області.
Громадянин України, позапартійний, православний християнин.
В 1979 році закінчив ЗОШ №7 в м. Чорткові Тернопільської області.
В 1984 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства в м. Рівному за спеціальністю інженер-механік.
З 1975 по 1985 рік активно займався спортом, кандидат в майстри спорту СРСР з грекоримської боротьби.
З 1984 по 1988 рік працював інженером-технологом ВО «Газотрон» в м. Рівному.
З 1988 по 1999 рік працював керівником проектно-будівельної організації «Рівненський МЖК».
В 2002 році закінчив інститут післядипломної освіти Рівненського державного університету водного господарства і природокористування за спеціальністю - економіст.
З 1999 року і по сьогодні працює директором Рівненського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
В 2001, 2003 та 2005 роках отримав Подяки та Почесні грамоти Кабінету Міністрів України за активну роботу з реалізації державної молодіжної політики та значний особистий внесок у розв'язанні житлових проблем молоді.
З 1990 по 1992 роки – член Всеукраїнського об'єднання «Державна самостійність України».
З 1992 по 2005 роки – член Української національної Асамблеї – Української народної самооборони.
З травня 2005 року по 10 січня 2006 року - член політичної партії ВО «Батьківщина».
З 1990 по 1994 рік – депутат Рівненської міської ради, співголова демократичного блоку ради.
З 1992 по 1994 рік – член Рівненського міськвиконкому від молодіжного демократичного блоку ради.
Громадська діяльність – член Ради Всеукраїнської Асоціації МЖК України, співголова Рівненського клубу любителів зимового плавання при спортивному товаристві «Україна». Голова парафіяльної Ради Різдвобогородичної української православної церкви в м. Рівному, що будується по вул. М. Струтинської, 31-а.
Одружений. Має сина та доньку.